Перелом ключиці – поширений тип перелому, який становить приблизно від 2% до 5% усіх переломів в організмі людини. Хірургічне втручання показано пацієнтам зі значним зміщенням, нестабільністю, супутніми ускладненнями або високими функціональними вимогами, з метою зменшення ризику незрощення та відновлення функції плечового суглоба. При переломах з очевидним зміщенням або нестабільністю лікарі зазвичай вдаються до операції внутрішньої фіксації пластиною, щоб прискорити загоєння перелому. Однак у невеликої кількості пацієнтів (близько 1% до 3%) після операції може спостерігатися перелом пластини, що не тільки перешкоджає реабілітації, але й може вимагати повторної операції (як показано на малюнку нижче).
У цій статті буде детально розглянуто причини та методи лікування поломки пластин, а також запропоновано наукові стратегії реагування.
Причина поломки пластини
1. Біомеханічні фактори
Ключиця має S-подібну форму, а середня третина є найбільш схильним до переломів місцем, а також ділянкою, що зазнає найбільшого механічного навантаження. Пластини в цій області піддаються високим напругам згину та кручення; якщо загоєння перелому затримується, пластина може зламатися через тривалу втому.
Концентрація напружень: Недостатня довжина пластини (наприклад, покриття лише 2-3 отворів для гвинтів на кінці зламу) може призвести до поломки на обох кінцях пластини або ослаблення гвинта через концентрацію напружень.
Крім того, надмірна фіксація гвинтами або лігування сталевим дротом у ділянках осколкових переломів також може спричинити надмірну концентрацію напружень та подальший поломку пластини (як показано на малюнку нижче).
Біомеханічні експерименти показали, що недостатній проміжок пластини та недостатня фіксація гвинтами є основними механічними факторами, що призводять до поломки пластини.
2. Хірургічні технічні проблеми
Клінічно, швидкість загоєння при консервативному лікуванні вища, ніж при хірургічному, проте консервативне лікування переважно пов'язане з ризиком неправильного зрощення. При хірургічному лікуванні вибір хірургічного підходу безпосередньо впливає на стабільність пластини, тому частота незрощення хірургічних переломів дещо вища, ніж при консервативному лікуванні. Після вибору хірургічного втручання, хірургічний метод має вирішальне значення.
Неправильний вибір плити:
Коли використовуються пластини без блокування (звичайні пластини), гвинти схильні до розхитування, що може призвести до поломки пластини. Такі пластини зараз використовуються рідко і здебільшого зустрічаються в попередніх невдалих випадках.
Недостатня товщина пластин (наприклад, пластини 2,7 мм, що використовуються у пацієнтів з м'язовою масою або ожирінням) може не забезпечити належної підтримки.
Недостатня гвинтова фіксація: недостатня кількість гвинтів (зазвичай рекомендується щонайменше 6 гвинтів), і всі 6 гвинтів слід розміщувати з бікортикальною фіксацією — лише така сила утримання може ефективно протистояти торсійній силі та силі тяжкості верхньої кінцівки. В особливих випадках, таких як пацієнти з поганою комплаєнсом або тяжким остеопорозом, іноді потрібна бікортикальна фіксація (гвинти, що проникають як у передню, так і в задню кортикальну кістку ключиці для посилення стабільності).
3. Фактори, пов'язані з пацієнтом
Основною причиною остаточного перелому пластини є незагоєні кінці перелому або затримка зрощення кістки (незрощення). Якщо відбувається незрощення перелому, пластина повинна нести більше навантаження замість кістки, що з часом призводить до втомного руйнування пластини. Серед факторів, що впливають на незрощення, особливо важливі фактори, пов'язані з пацієнтом, включаючи куріння (нікотин пригнічує загоєння кісток), цукровий діабет, недоїдання (дефіцит вітаміну D або кальцію) та остеопороз (погана якість кістки, що призводить до легкого розхитування гвинтів). У деяких випадках інфекція рани також може спричинити незрощення: післяопераційна інфекція може призвести до резорбції кістки, внаслідок чого пластина втрачає підтримку та зрештою ламається.
Методи лікування поломки пластини
1. Ревізійна хірургія (лікування першої лінії)
Показання: Незгоєний перелом у поєднанні з поломкою пластини та порушенням функції. Хірургічні цілі: Відновлення довжини ключиці, досягнення стабільної фіксації та сприяння біологічному загоєнню перелому.
2. Альтернативні методи лікування
Інтрамедулярна фіксація цвяхом: підходить для пацієнтів з поганою якістю кістки, але зі слабкою антиротаційною здатністю.
Екстракорпоральна ударно-хвильова терапія (ЕУХТ): застосовується при легкому незрощенні кісток, що може стимулювати загоєння кісток.
Низькоінтенсивний імпульсний ультразвук (LIPUS): сприяє загоєнню переломів, але з відносно повільним терапевтичним ефектом.
Висновок
Перелом пластини є потенційним ускладненням після операції з приводу перелому ключиці, але його ризик можна значно зменшити завдяки оптимізованим хірургічним методам, суворому післяопераційному веденню та раціональній реабілітації. Якщо відбувається перелом пластини, ревізійна хірургія в поєднанні з кістковою пластикою наразі є найефективнішим методом лікування. Тому пацієнтам рекомендується суворо дотримуватися медичних рекомендацій та уникати фізичних навантажень на ранніх стадіях після операції.
Час публікації: 21 січня 2026 р.