Вигнута компресійна пластина для блокування стегнової кістки

Процес операції з встановлення вигнутої блокувальної компресійної пластини стегнової кістки (LC-DCP) зазвичай включає такі кроки: Передопераційне планування: Хірург розглядає історію хвороби пацієнта, проводить фізичний огляд та переглядає результати візуалізаційних досліджень (таких як рентген або КТ), щоб оцінити тип, розташування та тяжкість перелому. Передопераційне планування включає визначення відповідного розміру та форми пластини LC-DCP та планування положення гвинтів. Анестезія: Пацієнт отримає анестезію, яка може бути загальною або регіональною, залежно від уподобань хірурга та пацієнта. Розріз: Хірургічний розріз робиться вздовж бічної частини стегна для доступу до зламаного діафіза стегнової кістки. Довжина та розташування розрізу залежать від конкретної моделі перелому та уподобань хірурга. Репозиція: Кінці зламаної кістки вирівнюються (репозицуються) у належне положення за допомогою спеціалізованих інструментів, таких як затискачі або кісткові гачки. Це допомагає відновити нормальну анатомію та сприяти належному загоєнню. Підготовка кістки: Зовнішній шар кістки (окістя) може бути видалений, щоб оголити поверхню кістки. Потім поверхню кістки очищують та готують для забезпечення оптимального контакту з пластиною LC-DCP. Розміщення пластини: Вигнута пластина LC-DCP для діафіза стегнової кістки ретельно розміщується на латеральній поверхні діафіза стегнової кістки. Пластина повторює природний вигин стегнової кістки та вирівнюється з віссю кістки. Пластина розміщується за допомогою спеціалізованих інструментів та тимчасово фіксується до кістки за допомогою напрямних дротів або дротів Кіршнера. Розміщення гвинтів: Після правильного розташування пластини гвинти вводяться через пластину в кістку. Ці гвинти часто розміщуються в зафіксованій конфігурації, що забезпечує стабільність та сприяє загоєнню. Кількість та положення гвинтів можуть змінюватися залежно від конкретної моделі перелому та уподобань хірурга. Інтраопераційна візуалізація: під час процедури можуть використовуватися рентгенівські знімки або флюороскопія для підтвердження правильного вирівнювання перелому, положення пластини та розміщення гвинтів. Закриття рани: розріз закривається за допомогою швів або скоб, а на рану накладається стерильна пов'язка. Післяопераційний догляд: залежно від стану пацієнта та уподобань хірурга, пацієнту може знадобитися використовувати милиці або ходунки для полегшення ходьби та перенесення ваги. Фізіотерапія може бути рекомендована для сприяння реабілітації та відновлення сили та рухливості ураженої ноги. Важливо зазначити, що хірургічна техніка та конкретні кроки можуть відрізнятися залежно від досвіду хірурга, стану пацієнта та конкретної моделі перелому. Ця інформація надає загальний огляд процесу, але для детального розуміння операції важлива консультація кваліфікованого хірурга-ортопеда.